Ітон і Гарроу з’явилися пізніше: коротка історія школи з проживанням, і чому формат виник не в Британії
Однією з найдавніших задокументованих систем, у яких дітей масово й системно виховували поза батьківською домівкою, була спартанська агоге, що сформувалася ще у VII-VI століттях до нашої ери. Хлопчиків забирали з родин у семирічному віці й переводили до системи державного виховання – агоге, де вони жили, тренувалися й навчалися під наглядом державних наставників протягом наступних років.
Це була державна система, обов’язкова для всіх громадян-чоловіків Спарти, а не привілей окремих родин. Сьогодні шукати коріння цього формату варто радше в історії освіти загалом, ніж в уявленнях про англійську аристократію. Так само, як і сучасна школа з проживанням – це насамперед один із форматів організації освіти, а не спадок конкретної культури.
Середньовічні монастирі: реальні історичні попередники англійських шкіл
Найближчими історичними попередниками сучасних шкіл з проживанням вважають середньовічні монастирські школи. Кентерберійська школа при соборі, яка веде свою історію приблизно від 597 року, традиційно вважається найстарішою безперервно діючою школою Англії й однією з найдавніших у світі.
Дітей, переважно майбутніх священнослужителів, віддавали під опіку ченців, які навчали їх латини, богослов’я, письма й рахунку. Це були закриті, суворо регламентовані заклади, де розпорядок дня включав численні богослужіння та навчання.
Після Реформації XVI століття такі школи поступово почали відходити від суто релігійної освіти, доповнюючи її світськими дисциплінами, зокрема риторикою, правом і математикою.
Ітон і Гарроу: не початок формату, а його «елітна» версія
Ітонський коледж, заснований 1440 року Генріхом VI, і Гарроу, заснований 1572 року, з’явилися майже через тисячу років після перших монастирських шкіл. Вони не започаткували формат школи з проживанням, а стали одним із найвідоміших прикладів його розвитку. Цікаво, що сам Ітон спочатку задумувався як безкоштовна школа для 70 хлопців, яких відбирали переважно за академічними здібностями та матеріальним становищем родини, а не як заклад виключно для аристократії. Репутація елітної школи закріпилася за ним значно пізніше – у XVIII-XIX століттях, разом із розширенням Британської імперії.
Формат, який давно вийшов за межі однієї країни й однієї соціальної групи
Сьогодні школи з проживанням працюють у багатьох країнах світу й приймають дітей із різним рівнем достатку родин. Історія цього формату показує: ідея навчання й проживання дітей у спільноті однолітків під наглядом наставників у різні епохи виникала як відповідь на практичні потреби свого часу – військові, релігійні або освітні. Лише згодом, у певних країнах і в конкретний історичний період, вона почала асоціюватися передусім з елітною освітою.
